Що таке ревматизм

Ревматизм - це системне запальне захворювання, яке розвивається як ускладнення після перенесеної стрептококової інфекції (найчастіше ангіни або скарлатини). Хвороба вражає сполучну тканину і може торкатися суглобів, серця, судин, нервової системи та шкіри.

Найчастіше ревматизм розвивається у дітей та підлітків віком від 7 до 15 років, проте захворювання може виникати і у дорослих, особливо за відсутності своєчасного лікування інфекцій горла.

Причини розвитку ревматизму

Основною причиною ревматизму є імунна реакція організму на β-гемолітичний стрептокок групи А. Після інфекції імунна система починає помилково атакувати власні тканини організму.

Фактори, які підвищують ризик розвитку ревматизму:

• часті ангіни та хронічний тонзиліт;

• відсутність або неправильне лікування стрептококових інфекцій;

• знижений імунітет;

• спадкова схильність;

• переохолодження та хронічні запальні захворювання.

Основні симптоми

Прояви ревматизму можуть бути різними і залежать від того, які органи уражені.

Суставний синдром

• болі у великих суглобах (коліни, лікті, плечі);

• припухлість та почервоніння суглобів;

• обмеження рухливості;

• «летючий» характер болю (переміщення з одного суглоба на інший).

Поразка серця (ревмокардит)

• задишка;

• прискорене серцебиття;

• болі в серці;

• швидка стомлюваність.

Ураження нервової системи

• міжвільні рухи (ревматична хорея);

• дратівливість;

• порушення сну та концентрації уваги.

Шкірні прояви

• кільцеподібна еритема (блідо-рожевий висип);

• підшкірні ревматичні вузлики.

Чим небезпечний ревматизм

Основна небезпека ревматизму полягає у поразці серця. За відсутності лікування захворювання може призвести до формування вад серця, серцевої недостатності та зниження якості життя.

Діагностика

Для діагностики ревматизму використовуються:

• аналізи крові (запальні маркери, антитіла до стрептококу);

• електрокардіограма (ЕКГ);

• ехокардіографія (УЗД серця);

• огляд та оцінка клінічних симптомів.

Лікування

Лікування ревматизму завжди комплексне і проводиться під наглядом лікаря. Це може включати:

• антибактеріальну терапію для усунення стрептококової інфекції;

• протизапальні препарати;

• препарати для захисту та підтримки серця;

• фізіотерапію та лікувальну фізкультуру в період відновлення.

Самолечення при ревматизмі є неприпустимим.

Профілактика

Профілактика ревматизму спрямована насамперед на запобігання стрептококовим інфекціям та їх ускладненням:

• своєчасне та повне лікування ангіни;

• регулярне спостереження у лікаря при хронічному тонзиліті;

• зміцнення імунітету;

• загартування та здоровий спосіб життя;

• профілактичні огляди після перенесених інфекцій.